«Квантонія» планувалася до друку ще дуже давно під виглядом дитячої енциклопедії, закрученої в химерний сюжет. Час змінював цю історію, як йому хотілося. З дитячого й доволі наївного оповідання залишилося дуже мало: хіба, мабуть, назва планети та імена її мешканців. Оживши, вони запевняли мене, що не такі прості істоти, якими здалися у веселі миті, коли я бавилася зі своїм кібернетичним папером, програмуючи з нього примітивний штучний інтелект. Я не все розуміла, що ті герої мені казали, не з усім погоджувалася, але чемно перекладала їхні думки на мову, якою вмію писати.

«Ця ніби фантастична історія про світ програм насправді розповідає про ще недосягнуті закутки людської свідомості, про тих казкових "умотваринок", з якими ми могли спілкуватися у дитинстві, а потім забули про це. Забули попросити у себе дорослого те, що просив герой книги: "Чуєш, я, дорослий, десь там потім? Сподіваюсь, чуєш, бо я зараз не жартую. Розберись, будь ласка, з цим добряче. А я постараюсь не перефантазовувати на цю тему, щоб мати чисті спогади, коли прийде час: коли я, тобто ти, тобто ми, подорослішаємо достатньо, щоб розуміти, що воно таке"».

«"Квантонія" не вкладається у стереотип "першого твору" – як не вкладається вона у стереотипи жанрові, тематичні, чи будь-які інші. Вона є сміливим і цікавим літературним експериментом, свідомим (а головне – цілком вдалим!) виходом за межі».

Земна істота, блукаю планетою в роздумах та розпитуваннях інших про те, чим живуть, що вважають цінністю та що творять самі. Свої спостереження ретельно конспектую. Щиро радію, наштовхуючись на живий, справжній контакт: коли мої думки знаходять прихисток у чиїйсь голові й отримують відгук — мені завжди цікаво чути думку, яка за тим народжується. Буду рада отримати інтерпретацію подій на Квантонії від когось, хто туди потрапить.

Пишіть свої думки сюди: [email protected]

Новини про Квантонію та інші тексти публікую на своїх сторінках:
Facebook | Instagram

Я: Оксана Брошнівська
Ілюстрації: Богдан Пилипушко